глухнути
ГЛУХНУТИ, ну, неш, недок. 1. Втрачати слух, ставати глухим. Люди глухли від ненастанного шуму (Фр., VIII, 1952, 7); Снаряди летять, .. здається, над самою головою, аж глухнеш від них, аж лопаються барабанні перетинки (Гончар, Людина.., 1960, 94).
2. Ставати нечутним; затихати (про звуки). Сурма покликача судового проривається крізь галас, але глухне (Л. Укр., II, 1951, 530); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (Кол., На фронті.., 1959, 115).
3. Переставати діяти (про мотор). Задні пасажири клюють носами у плечі передніх, мотор глухне, злива молотить по машині (Ю. Янов., І, 1958, 595).
4. перен. Поступово зменшуватися; слабшати, зникати. Сили мої глухнуть, серце тліє.., а я думаю зробити що добре... (Мирний, V, 1955, 346); Де трафарет - там поезія глухне, думка в'яне, почуття зника (Літ. газ., 12.1 1962, 2).
5. Переставати розвиватися; занепадати. - Пустіє, глухне наш край!.. - казав іноді Мирін, згадуючи давнє (Мирний, І, 1954, 85).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глухну | глухнемо |
2 особа | глухнеш | глухнете |
3 особа | глухне | глухнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глухнутиму | глухнутимемо |
2 особа | глухнутимеш | глухнутимете |
3 особа | глухнутиме | глухнутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | глух | глухли |
Жіночий рід | глухла | |
Середній рід | глухло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глухнімо | |
2 особа | глухни | глухніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | глухнучи | |
Минулий час | глухши |