гноблячий
ГНОБЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гнобити 1; // у знач. прикм. Ленін вважав, що, проводячи інтернаціоналістську політику пролетаріату, соціал-демократи гноблячої нації повинні відстоювати свободу відокремлення пригноблених країн (Біогр. Леніна, 1955, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гноблячий | гнобляча | гнобляче | гноблячі |
Родовий | гноблячого | гноблячої | гноблячого | гноблячих |
Давальний | гноблячому | гноблячій | гноблячому | гноблячим |
Знахідний | гноблячий, гноблячого | гноблячу | гнобляче | гноблячі, гноблячих |
Орудний | гноблячим | гноблячою | гноблячим | гноблячими |
Місцевий | на/у гноблячому, гноблячім | на/у гноблячій | на/у гноблячому, гноблячім | на/у гноблячих |