гнів
ГНІВ, у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали (Котл., І, 1952, 295); А Наталчин голос то сльозою бринить, то скаргою, то гнівом (Гончар, Таврія.., 1957, 326).
^ Не во (у) гнів (тобі, вам і т. ін.), заст. - форма вибачення, коли співбесідникові кажуть що-небудь неприємне. - Звиняйте, тіточко, я... теє... Вашу ласку, щоб помогли мені піднять на плечі в'язку, Як не во гнів се буде вам (Гл., Вибр., 1957, 123); Робота Ваша, не у гнів Ок[уневському], видно, таки дуже потрібна.. Ви з Окуневським ніяк не заступаєте один одному дорогу (Л. Укр., V, 1956, 168).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гнів | гніви |
Родовий | гніву | гнівів |
Давальний | гнівові, гніву | гнівам |
Знахідний | гнів | гніви |
Орудний | гнівом | гнівами |
Місцевий | на/у гніві | на/у гнівах |
Кличний | гніве | гніви |
гнівити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнівлю | гнівимо |
2 особа | гнівиш | гнівите |
3 особа | гнівить | гнівлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнівитиму | гнівитимемо |
2 особа | гнівитимеш | гнівитимете |
3 особа | гнівитиме | гнівитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гнівив | гнівили |
Жіночий рід | гнівила | |
Середній рід | гнівило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнівімо | |
2 особа | гніви | гнівіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гнівлячи | |
Минулий час | гнівивши |