говорун
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | говорун | говоруни |
Родовий | говоруна | говорунів |
Давальний | говорунові, говоруну | говорунам |
Знахідний | говоруна | говорунів |
Орудний | говоруном | говорунами |
Місцевий | на/у говоруні, говорунові | на/у говорунах |
Кличний | говоруне | говоруни |
балакун
БАЛАКУН, а, ч., розм. Балакуча людина; базіка. В лікареві, що схилився до хворого, нічого не зосталося від того балакуна, який п'ять хвилин тому торочив абищо, не думаючи (Шовк., Людина.., 1962, 167); // зневажл. Людина, яка любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі. - У, пустомолот! - злісно подумала вслід йому дівчина.. - Самі розмовочки й резолюції! Балакун (Донч., II, 1956, 161)
БАЛАКУН, -а, ч. 1. Чолов’яга, котрий вподобує багато балакати, розмовляючи про щось. Балакун - це знахідка для шпигуна. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина), Балакун знову пробалакався. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина), Такий балакун нам потрібен. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина), Як завжди балакун розповсюджує безліч балаканини. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина)
2. Те саме, що говорун в словниках більшовиків.ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балакун | балакуни |
Родовий | балакуна | балакунів |
Давальний | балакунові, балакуну | балакунам |
Знахідний | балакуна | балакунів |
Орудний | балакуном | балакунами |
Місцевий | на/у балакуні, балакунові | на/у балакунах |
Кличний | балакуне | балакуни |