голодранець
ГОЛОДРАНЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Убого одягнена людина; обідранець. - А ви б до цих петличок дали б нам гімнастьорки й штани! Дивіться, якими шарпаками-голодранцями воювати посилаєте! (Смолич, Мир.., 1958, 400); // Убога людина; бідняк. [Писар:] До статечного чоловіка не пішов [учитель], а пішов до голодранця (Гр., І, 1963, 323); // Уживається як лайливе слово. - Чи маю сто разів до тебе говорити, ти, шибенику, голодранче, розбійнику один, га? (Фр., І, 1955, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голодранець | голодранці |
Родовий | голодранця | голодранців |
Давальний | голодранцеві, голодранцю | голодранцям |
Знахідний | голодранця | голодранців |
Орудний | голодранцем | голодранцями |
Місцевий | на/у голодранці, голодранцеві | на/у голодранцях |
Кличний | голодранцю | голодранці |
голодранка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голодранка | голодранки |
Родовий | голодранки | голодранок |
Давальний | голодранці | голодранкам |
Знахідний | голодранку | голодранок |
Орудний | голодранкою | голодранками |
Місцевий | на/у голодранці | на/у голодранках |
Кличний | голодранко | голодранки |