голінний
ГОЛІННИЙ, а, е, розм. Бравий, завзятий. Пархім теж парубок голінний - хоч куди (Кв.-Осн., II, 1956, 487); [Перша дівчина:] От голінна! І не боялась сама прийти сюди! (Вас., III, 1960, 9); // до чого, на що. Охочий до чого-небудь. - Що то він у мене голінний до пісень (Мирний, III, 1954, 197); - Чи не побачив [Чіпка] лишень чого ласенького, - тягне розмову Лушня. - Він у нас голінний на ласощі... (Мирний, І, 1949, 337); Люблю дорогу Підзіньківську, Яку сходив колись пішком, Бо змалку був до мандр голінним (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голінний | голінна | голінне | голінні |
Родовий | голінного | голінної | голінного | голінних |
Давальний | голінному | голінній | голінному | голінним |
Знахідний | голінний, голінного | голінну | голінне | голінні, голінних |
Орудний | голінним | голінною | голінним | голінними |
Місцевий | на/у голінному, голіннім | на/у голінній | на/у голінному, голіннім | на/у голінних |
гоління
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гоління | гоління |
Родовий | гоління | голінь |
Давальний | голінню | голінням |
Знахідний | гоління | гоління |
Орудний | голінням | голіннями |
Місцевий | на/у голінні | на/у голіннях |
Кличний | гоління | гоління |