гримання
ГРИМАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. гримати 1 і звуки, утворювані цією дією.
2. Голосні дорікання, погрози і т. ін. кому-небудь. Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Гр., Без хліба, 1958, 151); Чи оті чигиринські хлопчаки люблять своїх батьків козаків за отакі грізні гримання? А може, козачі діти і не зазнають отаких гримань (Ле, Хмельницький, І, 1957, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гримання | гримання |
Родовий | гримання | гримань |
Давальний | гриманню | гриманням |
Знахідний | гримання | гримання |
Орудний | гриманням | гриманнями |
Місцевий | на/у гриманні | на/у гриманнях |
Кличний | гримання | гримання |