дбайливо
ДБАЙЛИВО. Присл. до дбайливий. То здається, що вона всміхається і дбайливо поспішається та клопочеться, то знов здається, що душить її якась туга (Вовчок, І, 1955, 290); Комуністична партія любовно ростила і виховувала його [комсомол], дбайливо спрямовувала енергію молодості на будівництво.. соціалістичного суспільства (Рад. Укр., 2.III 4957, 1); * Образно. Азіатська ніч дбайливо присипляла падь між горбами надбайкальського узгір'я (Трубл., І, 1955, 80).