дзюрчати
ДЗЮРЧАТИ, чить, недок. 1. Витіканням утворювати монотонні булькаючі звуки, шум. Тихо води дзюрчать в долах, Ліс зелений шумить в горах (Граб., Вибр., 1949, 206); Було чути, як дзюрчить Прут у «коліні», як.. скриплять сусідські хвіртки (Вільде, Сестри.., 1958, 232).
2. Текти, витікати струмком, потоком. - Між коренем пробилася глибока криниця; Дзюрчить з неї, не знать куди, Холодна водиця (Щог., Поезії, 1958, 154); Навкруги.. зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Янов., IV, 1959, 46); * Образно. Пшениця «Українка» як перестоїть - зерно дзюрчить за косаркою (Горд., І, 1959, 553); // перен. Щебетливо гомоніти, співати. Лагідно дзюрчить материн тихий голос (Хижняк, Килимок, 1961, 92); Тихо-тихо було в степу: ні вітерця, ні подиху. Тільки сухо й жарко дзюрчали цвіркуни (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 135).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзюрчу | дзюрчимо |
2 особа | дзюрчиш | дзюрчите |
3 особа | дзюрчить | дзюрчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзюрчатиму | дзюрчатимемо |
2 особа | дзюрчатимеш | дзюрчатимете |
3 особа | дзюрчатиме | дзюрчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дзюрчав | дзюрчали |
Жіночий рід | дзюрчала | |
Середній рід | дзюрчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзюрчімо | |
2 особа | дзюрчи | дзюрчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дзюрчачи | |
Минулий час | дзюрчавши |