довід
ДОВІД, воду, ч. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Мирний, III, 1954, 67); Вся стара полеміка польських соціал-демократів проти самовизначення націй побудована на доводі про «нездійснимість» його при капіталізмі (Ленін, 22, 1950, 302).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довід | доводи |
Родовий | доводу | доводів |
Давальний | доводові, доводу | доводам |
Знахідний | довід | доводи |
Орудний | доводом | доводами |
Місцевий | на/у доводі | на/у доводах |
Кличний | доводе | доводи |