доземний
ДОЗЕМНИЙ, а, е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (Свидн., Люборацькі, 1955, 9); // Дуже низький (про поклін). Тобі, Москва, землі всієї подив, Хвала тобі, у всіх серцях жива. Уклін доземний від усіх народів Тобі, Москва! (Рильський, 300 літ, 1954, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доземний | доземна | доземне | доземні |
Родовий | доземного | доземної | доземного | доземних |
Давальний | доземному | доземній | доземному | доземним |
Знахідний | доземний, доземного | доземну | доземне | доземні, доземних |
Орудний | доземним | доземною | доземним | доземними |
Місцевий | на/у доземному, доземнім | на/у доземній | на/у доземному, доземнім | на/у доземних |