драб
ДРАБ, а, ч., діал., зневажл. Обідранець, босяк. Ой Канадо, Канадочко, Чого 'сь так зрадлива? Не з одного 'сь господаря Тут драба зробила (Укр.. думи.., 1955, 295); - Домно, - сказав він сухо, - ти не чуєш, драби горілки просять! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 69); // Уживається у кличній формі як лайливе слово. - Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси! - кричав запінений підмайстер,.. наскакуючи до робітника (Фр., І, 1955, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драб | драби |
Родовий | драба | драбів |
Давальний | драбові, драбу | драбам |
Знахідний | драба | драбів |
Орудний | драбом | драбами |
Місцевий | на/у драбі, драбові | на/у драбах |
Кличний | драбе | драби |