драла
ДРАЛА, присудк. сл., розм. Швидко тікати куди-небудь. Повиїдав [Лис] усе чисто, решту порозливав, а сам драла (Фр., IV, 1950, 60).
@ Давати (дати, задавати, задати) драла - швидко тікати, бігти куди-небудь. Мотря вхопила півня за ногу, витягла з борщу та й дала драла з хати (Н.-Лев., II, 1956, 372); Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Григ., Вибр., 1959, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драла | драла |
Родовий | драла | драла |
Давальний | драла | драла |
Знахідний | драла | драла |
Орудний | драла | драла |
Місцевий | на/у драла | на/у драла |
Кличний | драла | драла |
драти
ДРАТИ див. дерти.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | деру | деремо |
2 особа | дереш | дерете |
3 особа | дере | деруть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дратиму | дратимемо |
2 особа | дратимеш | дратимете |
3 особа | дратиме | дратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | драв | драли |
Жіночий рід | драла | |
Середній рід | драло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дерімо | |
2 особа | дери | деріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | деручи | |
Минулий час | дравши |