дьогтяр
ДЬОГТЯР, а, ч., заст. Той, хто гнав дьоготь. Йому здається, що відкілясь узялися і йдуть поруч дьогтяр Панас та колісник Таран (Вас., І, 1959, 105); Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі - ..дьогтярі, решетарі, трачі (Козл., Сонце.., 1957, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дьогтяр | дьогтярі |
Родовий | дьогтяра | дьогтярів |
Давальний | дьогтяреві, дьогтяру | дьогтярам |
Знахідний | дьогтяра | дьогтярів |
Орудний | дьогтярем | дьогтярами |
Місцевий | на/у дьогтярі, дьогтяру, дьогтяреві | на/у дьогтярах |
Кличний | дьогтяру | дьогтярі |