заарештований
ЗААРЕШТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заарештувати. Нікому не дивно було почути, як у холодній верещать заарештовані баби (Крим., Вибр., 1965, 377); У шістнадцятому році під час забастовки був заарештований [Артем] (Головко, II, 1957, 438); // у знач. ім. заарештований, ного, ч.; заарештована, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом. Гордія Байду разом з партією заарештованих привезли до Катеринослава вночі (Панч, І, 1956, 416); // заарештовано, безос. присудк. сл. За доносом провокатора Петрова всіх кирило-мефодіївців, і Шевченка зокрема, було заарештовано (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заарештований | заарештована | заарештоване | заарештовані |
Родовий | заарештованого | заарештованої | заарештованого | заарештованих |
Давальний | заарештованому | заарештованій | заарештованому | заарештованим |
Знахідний | заарештований, заарештованого | заарештовану | заарештоване | заарештовані, заарештованих |
Орудний | заарештованим | заарештованою | заарештованим | заарештованими |
Місцевий | на/у заарештованому, заарештованім | на/у заарештованій | на/у заарештованому, заарештованім | на/у заарештованих |