завзятець
ЗАВЗЯТЕЦЬ, тця, ч. Той, хто завзято бореться, діє, працює і т. ін. І змовкли гармати, розвіявся дим, - Завзятців оточено військом густим (Стар., Поет. тв., 1958, 205); До зброї сміло! День не жде: Едвард полки свої веде.. Борці, завзятці! Де ви є? (Граб., І, 1959, 488); - Такого секретаря, як він, більше не буде. Гірші будуть, кращі будуть, а такого завзятця не буде (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 387).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | завзятець | завзятці |
Родовий | завзятця | завзятців |
Давальний | завзятцеві, завзятцю | завзятцям |
Знахідний | завзятця | завзятців |
Орудний | завзятцем | завзятцями |
Місцевий | на/у завзятці, завзятцеві | на/у завзятцях |
Кличний | завзятцю | завзятці |