загніваний
ЗАГНІВАНИЙ, а, е, діал. Розгніваний. Мала Целінка морщила брівки, ламала губки і з загніваним личком кричала (Фр., II, 1950, 321); Хома Гаврило удав загніваного (Ков., Тв., 1958, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загніваний | загнівана | загніване | загнівані |
Родовий | загніваного | загніваної | загніваного | загніваних |
Давальний | загніваному | загніваній | загніваному | загніваним |
Знахідний | загніваний, загніваного | загнівану | загніване | загнівані, загніваних |
Орудний | загніваним | загніваною | загніваним | загніваними |
Місцевий | на/у загніваному, загніванім | на/у загніваній | на/у загніваному, загніванім | на/у загніваних |