загризати
ЗАГРИЗАТИ, аю, аєш, недок., ЗАГРИЗТИ, зу, зеш; мин. ч. загриз, ла, ло; док., перех. і без додатка, 1. Гризучи, кусаючи, умертвляти, знищувати. Ведуть балачки казахи про своє життя-буття, про мисливство, про вовків, що лошат загризають щоночі, про худобу (Донч., І, 1956, 133); [Відьма:] Ні, не спущу [ведмедя на ката]. Сама його [ката] Загризу... (Шевч., І, 1951, 370); [Гострохвостий:] Нехай мене кожум'яцькі собаки загризуть! Щоб я до своєї хати не дійшов,.. коли я брешу (Н.-Лев., II, 1956, 492).
2. перен. Замучувати, набридати докорами, лайкою. Йому захотілося поцілувати оті руки, на яких незручно, в безнадії відпочивала голова.. А бісів Терентій ще бити й загризати сміє її (Стельмах, Хліб.., 1959, 502); Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки, - усі з тебе кишки вимотає.., буде гризти, поки загризе (Мирний, III, 1954, 53).
3. розм., рідко. Заїдати, закушувати чим-небудь з'їдене або випите. Їв [Мстислав] жарене м'ясо, загризаючи хлібом (Оп., Іду.., 1958, 50); - Чай п'ють і салом загризають, - поспішив доповісти Барило. - Незавидне діло... (Кучер, Трудна любов, 1960, 261).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загризаю | загризаємо |
2 особа | загризаєш | загризаєте |
3 особа | загризає | загризають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загризатиму | загризатимемо |
2 особа | загризатимеш | загризатимете |
3 особа | загризатиме | загризатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загризав | загризали |
Жіночий рід | загризала | |
Середній рід | загризало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загризаймо | |
2 особа | загризай | загризайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | загризаючи | |
Минулий час | загризавши |