задавлений
ЗАДАВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до задавити. Чи то давне яке лихо Прокинулось в хаті? Чи вчорашнє, задавлене Знов поворушилось..? (Шевч., І, 1951, 312); * Образно. Що ж, браття, мовчите? Так втішені собою, Що вже й докори вас ніякі не проймуть? Чи, так задавлені неволею, журбою? (Л. Укр., І, 1951, 110); // у знач. ім. задавлений, ного, ч.; задавлена, ної, ж. Про людину, яку задавили. * У порівн. Сонце уже геть повернуло з полудня, а Яків все лежав, мов задавлений (Мирний, І, 1954, 292).
2. у знач. прикм., перен. Який не сприймається виразно на слух; приглушений, невиразний. - Ой боже мій! Що там таке? - говорив він якимсь задавленим, напівсонним голосом (Н.-Лев., IV, 1956, 111); В куточку тріскотить стиха лампадка та вчувається часами стогін задавленого ридання (Стар., Облога.., 1961, 15); // Пригнічений, паралізований (про розвиток, вияв чого-небудь). Зненависть задавлена почала перемінятися на одчай. Ніколи Наталя не вирветься з тієї тюрми (Гр., Без хліба, 1958, 39); Задавлені інстинкти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задавлений | задавлена | задавлене | задавлені |
Родовий | задавленого | задавленої | задавленого | задавлених |
Давальний | задавленому | задавленій | задавленому | задавленим |
Знахідний | задавлений, задавленого | задавлену | задавлене | задавлені, задавлених |
Орудний | задавленим | задавленою | задавленим | задавленими |
Місцевий | на/у задавленому, задавленім | на/у задавленій | на/у задавленому, задавленім | на/у задавлених |