задивлений
ЗАДИВЛЕНИЙ, а, е, зах. Який задивився на кого-, що-небудь у захопленні або поринувши в роздуми. Це картина мадонни в блакитній плахті, що, задивлена на свого сина, плаче (Ірчан, II, 1958, 44); Раптом Віталій застиг, закам'янів, задивлений кудись у море (Гончар, Тронка, 1963, 241); Пішов [Микола] тією стежкою, якою гуляв не раз з дівчиною, пішов понурий, задивлений у землю (Гжицький, Вел. надії, 1963, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задивлений | задивлена | задивлене | задивлені |
Родовий | задивленого | задивленої | задивленого | задивлених |
Давальний | задивленому | задивленій | задивленому | задивленим |
Знахідний | задивлений, задивленого | задивлену | задивлене | задивлені, задивлених |
Орудний | задивленим | задивленою | задивленим | задивленими |
Місцевий | на/у задивленому, задивленім | на/у задивленій | на/у задивленому, задивленім | на/у задивлених |