закам'яніло
ЗАКАМ'ЯНІЛО, перен. Присл. до закам'янілий 2. Грета стоїть нерухомо, закам'яніло (Собко, П'єси, 1958, 157).
закам'яніти
ЗАКАМ'ЯНІТИ і рідше ЗАКАМЕНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати твердим, схожим на камінь. Копали довго. Мерзла земля закам'яніла, не піддавалася залізові (Жур., Вечір.., 1958, 281); Перед виром стоїть скісно поперек усеї [усієї] ріки ряд великого каміння: немов здоровенні барани.., через воду йдучи, полягали та і закаменіли (Фр., III, 1950, 7).
2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливої якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін. Петро закам'янів від несподіванки й подиву (Збан. Малин. дзвін, 1958, 165); Сахно сиділа закам'янівши. З несподіванки й переляку вона не могла ні ворухнутися ні гукнути (Смолич, І, 1958, 79); Пріську наче хто ^ бік шпортонув ножем при тому слові; вона кинулась, тріпнулася... та так і закаменіла на місці (Мирний, III, 1954, 18); // Залишитися, застигнути на тому самому місці, в тому самому вигляді і т. ін. Невеличка зморшка скочила на її лобі. та там і закаменіла (Мирний, 111 1954, 313); Тримав себе [вершник] незалежно, а на вустах закам'яніла напрочуд красна усмішка (Ле, Наливайко, 1957, 328).
Немов (ніби і т. ін.) закам'яніти (закаменіти) - стати нерухомим; заціпеніти. Устина, немов закам'янівши, слухала Дмитра (Чорн., Визвол. земля, 1959, 113).
3. перен. Стати байдужим (про серце). Згодом мої тонкі почування згрубіли, серце закам'яніло (Ірчан, ІI, 1958, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закам'янію | закам'яніємо |
2 особа | закам'янієш | закам'янієте |
3 особа | закам'яніє | закам'яніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закам'янів | закам'яніли |
Жіночий рід | закам'яніла | |
Середній рід | закам'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закам'яніймо | |
2 особа | закам'яній | закам'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закам'янівши |