закочений
ЗАКОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закотити. Серед сивого відкритого простору темніє якась стеблина, мабуть, водорость, занесена під час приливу з Азова, або кураїна, закочена вітром зі степу (Гончар, II, 1959, 59); З-під арби підвівся Євген Вікторович Храпков і, діловито розставивши руки з закоченими рукавами, ступив назустріч (Ле, Міжгір'я, 1953, 217); Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв'язувався образ або такого собі облизаного паничика, ..або екзальтованої панночки з закоченими вгору очима (Еллан, II, 1958, 159); // закочено, безос. присудк. сл. Одяг на ньому [рибалці] несвіжий: латаний-полатаний тільник, вилинялі з матроської роби штани, холоші яких закочено (Логв., Давні рани, 1961, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закочений | закочена | закочене | закочені |
Родовий | закоченого | закоченої | закоченого | закочених |
Давальний | закоченому | закоченій | закоченому | закоченим |
Знахідний | закочений, закоченого | закочену | закочене | закочені, закочених |
Орудний | закоченим | закоченою | закоченим | закоченими |
Місцевий | на/у закоченому, закоченім | на/у закоченій | на/у закоченому, закоченім | на/у закочених |