замиготіти
ЗАМИГОТІТИ, тить, док. Підсил. до замигтіти. В одчинені двері проти зелених жаб на килимі замиготіли голови (Н.-Лев., III, 1956, 47); Пройшло ж більше півгодини, як між деревами замиготіла його постать (Трубл., І, 1955, 117); Його руки замиготіли над стіною так швидко, наче він не цеглу клав, а грав на цимбалах (Руд., Остання шабля, 1959, 24); На небі замиготіла перша зірниця (Фр., IV, 1950, 17); В залі тим часом погасили світло. Ущух гомін, хвилями світла замиготів екран (Гончар, II, 1959, 178); // безос. Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах, і вона впала на руки жінок (Хижняк, Тамара, 1959, 199).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замигочу | замиготимо |
2 особа | замиготиш | замиготите |
3 особа | замиготить | замиготять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замиготів | замиготіли |
Жіночий рід | замиготіла | |
Середній рід | замиготіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замиготімо | |
2 особа | замиготи | замиготіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | замиготівши |