затуманіти
ЗАТУМАНІТИ, ію, ієш, док. Те саме, що затуманитися. Вагони рушили. Мов плівка, затуманіло все кругом... (Сос., II, 1958, 140); Павлик стояв збентежений. Він не чекав глузування. Його банькаті, наче дві блакитні бульби, очі затуманіли (Донч., VI, 1957, 17); Зроду бравий запорожець Ні сльозинки не пролив; А тепер стоїть понурий,- Вид його затуманів (Щог., Поезії, 1958, 252).
@ В очах затуманіє кому, безос.- хтось опиниться в стані, близькому до непритомності. [Василь:] На нашім кутку таких дівчат і заводу нема. Як гляне, як поведе очима, як зниже плечима, то так тобі в очах затуманіє (Кроп., II, 1958, 116).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затуманію | затуманіємо |
2 особа | затуманієш | затуманієте |
3 особа | затуманіє | затуманіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затуманів | затуманіли |
Жіночий рід | затуманіла | |
Середній рід | затуманіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затуманіймо | |
2 особа | затуманій | затуманійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затуманівши |