захвилювати
ЗАХВИЛЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. перех. Викликати у кого-небудь почуття хвилювання; схвилювати когось. Земля ця всесильна, як мати Людини, Отож в словоблудстві по ній не ходи! Хай ранки осінні тебе захвилюють, І пара над полем в проміннях весни (Гірник, Стартують.., 1963, 12).
2. неперех. Те саме, що захвилюватися 2. В тій хвилі гладка поверхня озера зморщилася, захвилювала, і з нею разом захвилював також образ місяця, відбитий у воді (Фр., IV, 1950, 102); Поряд із золотими ланами пшениці захвилюють, заграють райдугою нові технічні культури (Рильський, III, 1956, 27).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захвилюю | захвилюємо |
2 особа | захвилюєш | захвилюєте |
3 особа | захвилює | захвилюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захвилював | захвилювали |
Жіночий рід | захвилювала | |
Середній рід | захвилювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захвилюймо | |
2 особа | захвилюй | захвилюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захвилювавши |