заціліти
ЗАЦІЛІТИ, ію, ієш, док. Зберегтися цілим, непошкодженим; не зникнути, не зруйнуватися. [Співець:] Зібрав я все, що тільки заціліло, зложив і склеїв,- арфа невеличка, та в ній нема і скіпки несвятої (Л. Укр., II, 1951, 154); // Залишитися живим, не загинути. - Шкода Наді, дядьку Миша.- Стривай, ще не з'ясували, хто зацілів. Може, вона ще жива (Ю. Янов., І, 1954, 155); Ось дуб. Хтозна, скільки йому років? І хтозна, яким чудом він зацілів? (Збан., Єдина, 1959, 7).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацілію | заціліємо |
2 особа | зацілієш | зацілієте |
3 особа | заціліє | заціліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацілів | заціліли |
Жіночий рід | заціліла | |
Середній рід | заціліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заціліймо | |
2 особа | зацілій | зацілійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацілівши |