звіданий
ЗВІДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звідати. Навіщо ж пісня? А на те, Щоб легше брать усе круте І неприступне у житті, На ще не звіданій путі (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 50); Пойнятий жахом ще не звіданої самоти, Іван глянув довкола (Кол., Терен.., 1959, 17); Сергій відчув досі не звіданий приплив енергії (Гур., Друзі.., 1959, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звіданий | звідана | звідане | звідані |
Родовий | звіданого | звіданої | звіданого | звіданих |
Давальний | звіданому | звіданій | звіданому | звіданим |
Знахідний | звіданий, звіданого | звідану | звідане | звідані, звіданих |
Орудний | звіданим | звіданою | звіданим | звіданими |
Місцевий | на/у звіданому, звіданім | на/у звіданій | на/у звіданому, звіданім | на/у звіданих |