згоден
ЗГОДЕН див. згодний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згоден | згодна | згодне | згодні |
Родовий | згодного | згодної | згодного | згодних |
Давальний | згодному | згодній | згодному | згодним |
Знахідний | згоден, згодного | згодну | згодне | згодні, згодних |
Орудний | згодним | згодною | згодним | згодними |
Місцевий | на/у згодному, згоднім | на/у згодній | на/у згодному, згоднім | на/у згодних |
згодний
ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН, дна, дне. 1. Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). Він повернувся швидко і повідомив, що генерал згодний прийняти делегацію (Смолич, V, 1959, 745); Наш воротар тільки мовчки потакував,- ми були згодні на все (Ю. Янов., II, 1954, 26); [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Л. Укр., II, 1951, 317); Родичі переказали, що Лукіян Середа згоден віддати за Грицька дочку (Головко, II, 1957, 513).
2. Який має однакові з кимось погляди, дотримується того самого способу дії; солідарний з ким-небудь у чомусь. [Павло:] Якщо Яким згоден у речах з Терешком, то я становлю парубоцтву відро горілки (Кроп., II, 1958, 367); Марина була цілком з нею згодна, але її проймала злість, що ця думка належить не їй, а Катерині (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згодний | згодна | згодне | згодні |
Родовий | згодного | згодної | згодного | згодних |
Давальний | згодному | згодній | згодному | згодним |
Знахідний | згодний, згодного | згодну | згодне | згодні, згодних |
Орудний | згодним | згодною | згодним | згодними |
Місцевий | на/у згодному, згоднім | на/у згодній | на/у згодному, згоднім | на/у згодних |