здувати
ЗДУВАТИ, аю, аєш, недок., ЗДУТИ, здую, здуєш і ЗДУНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити що-небудь звідкись, з якоїсь поверхні. Вітер здував з вишень білий цвіт (Стеф., І, 1949, 102); Він скинув піджак, здуває з нього невидимі пилинки (Зар., Антеї, 1962, 227); Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг (Л. Укр., І, 1951, 278); Ми всілися на ганку, почали підбирати пісню про того комарика, що його буря здула (Чаб., Катюша, 1960, 63); Хмарки чи гуси пливуть в вишині, Чи пух з кульбаби десь вітер здунув? (Гірник, Сонце.., 1958, 55).
@ Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло кого, що, безос.- хто-, що-небудь раптово або безслідно зник (зникло). Сон з очей - як вітром вдуло (Вас., І, 1959, 185); Комісар пожвавішав. Його поганий настрій немов вітром здуло (Д. Бедзик, Вогонь.., 1960, 119).
2. Збільшувати в об'ємі; роздувати.
3. перен., розм. Надмірно підвищувати (ціни).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здуваю | здуваємо |
2 особа | здуваєш | здуваєте |
3 особа | здуває | здувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здуватиму | здуватимемо |
2 особа | здуватимеш | здуватимете |
3 особа | здуватиме | здуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здував | здували |
Жіночий рід | здувала | |
Середній рід | здувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здуваймо | |
2 особа | здувай | здувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здуваючи | |
Минулий час | здувавши |