знаджувати
ЗНАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНАДИТИ, джу, диш, док., перех. Викликати у кого-небудь захоплення, зачарування ким-, чим-небудь; зваблювати, спокушати. Дівоча знаджує краса Людей у всі часи (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 17); // Приваблювати, вабити до себе чим-небудь принадним, звабливим. Твій образ у воді, Мов намальований, хороший, як те небо, Гойдається і знаджує до себе У глибінь (Стар., Поет. тв., 1958, 131); - Та той город вам [половцям] не вадив. Чим він вас до себе знадив? І вгадати тяжко, чим (Фр.. XIII, 1954, 373); Не що інше як бажання майна та почестей знадило його [Мощанина], як і різних земських бояр, у Київ (Оп., Іду.., 1958, 268); // Перетягувати, переманювати до себе, обіцяючи що-небудь краще, вигідніше. Було це західне лицарство, яке поляки знадили з собою на хрестоносний похід проти «татар і схизматиків» (Оп., Іду.., 1958, 617).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знаджую | знаджуємо |
2 особа | знаджуєш | знаджуєте |
3 особа | знаджує | знаджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знаджуватиму | знаджуватимемо |
2 особа | знаджуватимеш | знаджуватимете |
3 особа | знаджуватиме | знаджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знаджував | знаджували |
Жіночий рід | знаджувала | |
Середній рід | знаджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знаджуймо | |
2 особа | знаджуй | знаджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | знаджуючи | |
Минулий час | знаджувавши |