зранений
ЗРАНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зранити. Вовкун оглянув зранену литку (Фр., III, 1950, 27); Зранені на гострому камінні ноги нестерпно боліли (Донч., IV, 1957, 32); Я була надто сильно зворушена й зранена заявленням і тайною Василя (Коб., II, 1956, 315); * Образно. Німці не сподівались, що зранена, пошматована земля оживе знову і буде боротися (Цюпа, Назустріч.., 1958, 231); // безос. присудк. сл.- Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? (Коцюб., І, 1955, 365).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зранений | зранена | зранене | зранені |
Родовий | зраненого | зраненої | зраненого | зранених |
Давальний | зраненому | зраненій | зраненому | зраненим |
Знахідний | зранений, зраненого | зранену | зранене | зранені, зранених |
Орудний | зраненим | зраненою | зраненим | зраненими |
Місцевий | на/у зраненому, зраненім | на/у зраненій | на/у зраненому, зраненім | на/у зранених |