зсутулений
ЗСУТУЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зсутулити. Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса підстрижені, сорочка чиста.. Тепер же стояв брудний, обірваний чоловік, зсутулений горем (Тют., Вир, 1964, 378).
2. у знач. прикм. Який зсутулився. Лесі боляче стало, коли вона, підвівши очі од склянки, глянула на матір - маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій чорній кофтині (Хижняк, Невгамовна, 1961, 250).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зсутулений | зсутулена | зсутулене | зсутулені |
Родовий | зсутуленого | зсутуленої | зсутуленого | зсутулених |
Давальний | зсутуленому | зсутуленій | зсутуленому | зсутуленим |
Знахідний | зсутулений, зсутуленого | зсутулену | зсутулене | зсутулені, зсутулених |
Орудний | зсутуленим | зсутуленою | зсутуленим | зсутуленими |
Місцевий | на/у зсутуленому, зсутуленім | на/у зсутуленій | на/у зсутуленому, зсутуленім | на/у зсутулених |