кадити
КАДИТИ, каджу, кадиш, недок. 1. Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами. Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві. Рознеслись пахощі.. ягідок дешевого ялівцю (Н.-Лев., II, 1956, 403); - Як кадить [отець Симон] та пройде по церкві, так народ, особливо жінки, перед ним і хиляться (Головко, II, 1957, 46).
2. перен., розм. Випускати, виділяти дим або чад, запах; курити. Довбня, сидячи за столом, кадив, мов з димаря, на всю хату, запиваючи чаєм кожну затяжку (Мирний, III, 1954, 202); Кадить світло, скло заяложене, зверху надбите (Тесл., Вибр., 1950, 137); На крутій гряді стоїть верба зелена кучерява,.. колишеться од вітру й кадить на всі боки солодким духом (Дн. Чайка, Тв., 1960, 186).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каджу | кадимо |
2 особа | кадиш | кадите |
3 особа | кадить | кадять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кадитиму | кадитимемо |
2 особа | кадитимеш | кадитимете |
3 особа | кадитиме | кадитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кадив | кадили |
Жіночий рід | кадила | |
Середній рід | кадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кадьмо | |
2 особа | кадь | кадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кадячи | |
Минулий час | кадивши |