кмет
КМЕТ, а, КМЕТЬ, я, ч., заст. Селянин, хлібороб. Два кметі, пан третій (Номис, 1864, № 1175); - Така хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій хліб тільки в поті чола, а панів і дарма й за гроші?.. (Л. Укр., І, 1951, 439); // Кріпак, наймит. А той народ, що з-за Дніпра Колись од лядської неволі Сюди прийшов шукать добра, ..Став кметом пана і потяг Свій піт гарячий в панські скрині... (Щог., Поезії, 1958, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кмет | кмети |
Родовий | кмета | кметів |
Давальний | кметові, кмету | кметам |
Знахідний | кмета | кметів |
Орудний | кметом | кметами |
Місцевий | на/у кметі, кметові | на/у кметах |
Кличний | кмете | кмети |