конечне
КОНЕЧНЕ, КОНЕЧНО. Присл. до конечний; конче (у 1 знач.). Він [спокій] мені був конечне потрібний після втоми сього дня (Л. Укр., III, 1952, 608); Звір, не маючи іншого виходу, мусив конечно попастися в їх руки і на їх ратища (Фр., VI, 1951, 12); Хоч раз на рік, а вже конечне скличе Сусідів він і родичів своїх На верхогони (Рильський, Марина, 1944, 9).
конечний
КОНЕЧНИЙ, а, е. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Праця - се не тілько твердий обов'язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (Фр., III, 1950, 180); Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Коцюб., І, 1955, 296).
Конечна потреба - крайня необхідність. З'їзд звертає особливу увагу на конечну потребу створення масової художньої літератури (Еллан, II, 1958, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | конечний | конечна | конечне | конечні |
Родовий | конечного | конечної | конечного | конечних |
Давальний | конечному | конечній | конечному | конечним |
Знахідний | конечний, конечного | конечну | конечне | конечні, конечних |
Орудний | конечним | конечною | конечним | конечними |
Місцевий | на/у конечному, конечнім | на/у конечній | на/у конечному, конечнім | на/у конечних |