коректура
КОРЕКТУРА, и, ж. 1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. Учора видержав [зробив] першу коректуру від 18 до 27 сторони (Мирний, V, 1955, 397); [Михайло:] Я закінчу коректуру і тоді піду додому (Сміл., Сад, 1952, 341).
2. Те саме, що коректа 1. Я хотів би переглянути перед друком рукописи. В коректурі трудніше (Коцюб., III, 1956, 374); За столом, заваленим книжками.., коректурами й рукописами, сиділи двоє: Драгоманов і Павлик (Кол., Терен.., 1959, 323).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коректура | коректури |
Родовий | коректури | коректур |
Давальний | коректурі | коректурам |
Знахідний | коректуру | коректури |
Орудний | коректурою | коректурами |
Місцевий | на/у коректурі | на/у коректурах |
Кличний | коректуро | коректури |