кориця
КОРИЦЯ, і, ж. 1. Висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі для кондитерських виробів, а також у медицині й парфюмерії. Кориця - це кора з коричного дерева, яке культивується в багатьох тропічних країнах (Укр. страви, 1957, 344); - Кориці додайте у тісто, кориці, Луківно! (Ваш, Надія, 1960, 28).
2. Пестл. до кора. В нашої берізки Білая кориця (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 13).; Де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода, що пахла не то мазутом, не то терпкуватим душком перегнилої вільхової кориці (Тют., Вир, 1960, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кориця | кориці |
Родовий | кориці | кориць |
Давальний | кориці | корицям |
Знахідний | корицю | кориці |
Орудний | корицею | корицями |
Місцевий | на/у кориці | на/у корицях |
Кличний | корице | кориці |