лазутчик
ЛАЗУТЧИК, а, ч., розм., рідко. Розвідник, переважно у тилу ворога. Французькі лазутчики іноді пробиралися в Севастополь і писали потім у своїх донесеннях про моральний стан російської армії (Кучер, Дорога.., 1958, 113); // Збирач секретних відомостей; шпигун. За наказом генерала Горна, кілька десятків лазутчиків, під виглядом ярижок і дрібних крамарчуків, перейшли кордони (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 137); // зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор. В непримиренному конфлікті стикаються [у п'єсі Я. Галана "Любов на світанні"] чесні, віддані радянському ладові будівники колгоспного життя з націоналістичними лазутчиками, що прагнуть залякати селян, зірвати посівну кампанію (Іст. укр. літ., II, 1956, 325).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лазутчик | лазутчики |
Родовий | лазутчика | лазутчиків |
Давальний | лазутчикові, лазутчику | лазутчикам |
Знахідний | лазутчика | лазутчиків |
Орудний | лазутчиком | лазутчиками |
Місцевий | на/у лазутчику, лазутчикові | на/у лазутчиках |
Кличний | лазутчику | лазутчики |