луда
ЛУДА, и, ж . 1. Те саме, що полуда. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [снігу], викликувало луду (Коб., II, 1956, 17); Прозріте, люди, день настав! Розправте руки, змийте луду (Шевч., І, 1951, 266).
@ Зняти луду [з очей] - те саме, що Зняти полуду [з очей] (див . полуда). Нещадні слова вдови зняли луду з його очей (Фр., XVI, 1955, 77).
2. діал . Омана, брехня. Наші партії, се свого роду, оптична луда, котра обом сторонам показує різниці, котрих у дійсності майже зовсім нема (Фр., XVI, 1955, 27); Усюди обман, скрізь брехня - усе, чим жив, для чого працював, на що надіявся, в одній хвилині лудою стало (Круш., Буденний хліб.., 1960, 248).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | луда | луди |
Родовий | луди | луд |
Давальний | луді | лудам |
Знахідний | луду | луди |
Орудний | лудою | лудами |
Місцевий | на/у луді | на/у лудах |
Кличний | лудо | луди |