лучковий
ЛУЧКОВИЙ, а, е. 1. спец. Схожий будовою і виглядом на лук (про інструмент). Пилки, що мають пиляльне полотно у вигляді стрічки, натягнутої в дерев'яному станку, називаються лучковими (Стол.-буд. справа, 1957, 81).
2. архт . Який має вигнуту форму. Лучковий фронтон - декоративне покриття окремих малих виступів на фасадах, а інколи і всередині будівель (Архіт. Рад. Укр., 4, 1940, 51); Зала в палаці пана Дубровського.. Товсті мури, дужа стеля, глибокі лучкові вікна (Коч., І, 1956, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лучковий | лучкова | лучкове | лучкові |
Родовий | лучкового | лучкової | лучкового | лучкових |
Давальний | лучковому | лучковій | лучковому | лучковим |
Знахідний | лучковий, лучкового | лучкову | лучкове | лучкові, лучкових |
Орудний | лучковим | лучковою | лучковим | лучковими |
Місцевий | на/у лучковому, лучковім | на/у лучковій | на/у лучковому, лучковім | на/у лучкових |
лучок
ЛУЧОК1, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до лук. Взяв він свій лучок і пішов із села блукати по горах та межи горами (Вас., II, 1959, 398); * У порівн. Як напнутий лучок, Мов краєчок золотої писанки, Поміж хмар пливе молодичок - Молодісінький (Бичко, Простота, 1963, 46).
2. Частина інструмента, будовою і виглядом схожа на лук. Дерев'яна частина лучкової пилки називається станком, або лучком (Стол.-буд. справа, 1957, 81).
ЛУЧОК2, чка, ч., заст. Смичок. В вікно заглянув: поза склом Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач (Щог., Поезії, 1958, 286).
ЛУЧОК3, чка, ч. , спец. Дерев'яна основа кавалерійського сідла.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лучок | лучки |
Родовий | лучка | лучків |
Давальний | лучкові, лучку | лучкам |
Знахідний | лучок | лучки |
Орудний | лучком | лучками |
Місцевий | на/у лучку | на/у лучках |
Кличний | лучку | лучки |