маківник
МАКІВНИК, а, ч. 1. Коржик із маком та медом. - Я була б вам, діточки, привезла гостинця. В мене же є й горішки, є мед і мак; була б спекла маківників (Н.-Лев., II, 1956, 319); - Нам не треба пампушок, медяників.. маківників та всяких там пундиків! (Довж., І, 1958, 219); // Довгий листковий пиріг із маком; струдель.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маківник | маківники |
Родовий | маківника | маківників |
Давальний | маківникові, маківнику | маківникам |
Знахідний | маківник | маківники |
Орудний | маківником | маківниками |
Місцевий | на/у маківнику | на/у маківниках |
Кличний | маківнику | маківники |