митий
МИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мити. І покої не мазані [у сотника], І сволок не митий, І челяді нема дома (Шевч., II, 1963, 201); На Нелю вдарило запахом давно не митого людського тіла й поганого тютюну (Вільде, Сестри.., 1958, 441); Розривається серце за тим Одіссєвм розумним. Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім Острові терпить біду (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 30).
@ Мита хата, діал. - хата, стіни зрубу якої не вкриваються обмазкою, а залишаються в натуральному вигляді.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | митий | мита | мите | миті |
Родовий | митого | митої | митого | митих |
Давальний | митому | митій | митому | митим |
Знахідний | митий, митого | миту | мите | миті, митих |
Орудний | митим | митою | митим | митими |
Місцевий | на/у митому, митім | на/у митій | на/у митому, митім | на/у митих |