наклеєний
НАКЛЕЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наклеїти. Перед очима в мене встала його хата, закидана ванночками, кліше, об'єктивами, фотографіями, наклеєними і в рурках... (Коцюб., І, 1955, 253); За спиною у вартового знайшли наклеєну кимсь... партизанську листівку! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 212); // наклеєно, безос. присудк. сл. Він швидким рухом схопив картонний аркуш, на якому було наклеєно засушене листя лісових дерев (Донч., Ю. Васюта, 1950, 80).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наклеєний | наклеєна | наклеєне | наклеєні |
Родовий | наклеєного | наклеєної | наклеєного | наклеєних |
Давальний | наклеєному | наклеєній | наклеєному | наклеєним |
Знахідний | наклеєний, наклеєного | наклеєну | наклеєне | наклеєні, наклеєних |
Орудний | наклеєним | наклеєною | наклеєним | наклеєними |
Місцевий | на/у наклеєному, наклеєнім | на/у наклеєній | на/у наклеєному, наклеєнім | на/у наклеєних |