наламувати
НАЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех. Ламати щось у якій-небудь кількості. [Мавка:] Я з калини цвіту наламаю (Л. Укр., III, 1952, 218); Мирон десь стрілок у житі наламав - бриля плете (Головко, І, 1957, 136); Віста налила з горнця у миску юшку, поклала ложки, наламала коржів (Скл., Святослав, 1959, 9).
@ Наламати дров див. дрова; Наламати хвоста кому - суворо покарати за що-небудь; вилаяти, побити кого-небудь. - Давай, давай, а то прийде дядько Прокіп, він нам за таку оранку наламає хвоста (Тют., Вир, 1964, 11); Наламати хребта - попрацювати багато або тяжко. - Любить [пан професор] цивілізацію, - подумав Гуменний, - то хай же хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети? (Гончар, І, 1954, 436); Наламувати (наламати) руку (руки) - те саме, що Набивати (набити) руку (див. набивати). По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (Горд., Дівчина.., 1954, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наламую | наламуємо |
2 особа | наламуєш | наламуєте |
3 особа | наламує | наламують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наламуватиму | наламуватимемо |
2 особа | наламуватимеш | наламуватимете |
3 особа | наламуватиме | наламуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наламував | наламували |
Жіночий рід | наламувала | |
Середній рід | наламувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наламуймо | |
2 особа | наламуй | наламуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наламуючи | |
Минулий час | наламувавши |