намотаний
НАМОТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намотати. Сидить чоловік у хорошому жупані, ..червоним платком підперезаний, другий на шиї намотаний (Кв.-Осн., II, 1956, 290); Парубок здивовано ворухнув рукою з намотаними віжками (Стельмах, І, 1962, 93); // намотано, безос. присудк. сл. Дідусь узяв до рук вудку, на якій було намотано цілий клубок волосіні (Збан., Мор., чайка, 1959, 66).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | намотаний | намотана | намотане | намотані |
Родовий | намотаного | намотаної | намотаного | намотаних |
Давальний | намотаному | намотаній | намотаному | намотаним |
Знахідний | намотаний, намотаного | намотану | намотане | намотані, намотаних |
Орудний | намотаним | намотаною | намотаним | намотаними |
Місцевий | на/у намотаному, намотанім | на/у намотаній | на/у намотаному, намотанім | на/у намотаних |