наполягання
НАПОЛЯГАННЯ, я, с . Дія за знач. наполягати 1. Граф Адольф під наполяганням сім'ї покинув на довгі літа Львів і Галичину (Фр., VI, 1951, 238); Малахов замислився. Було щось дуже переконливе в настійливих, безперервних наполяганнях Боровика (Собко, Справа.., 1959, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наполягання | наполягання |
Родовий | наполягання | наполягань |
Давальний | наполяганню | наполяганням |
Знахідний | наполягання | наполягання |
Орудний | наполяганням | наполяганнями |
Місцевий | на/у наполяганні | на/у наполяганнях |
Кличний | наполягання | наполягання |