наслідувач
НАСЛІДУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто наслідує кого-, що-небудь. Шевченко знав, що справжній творець повинен бути самобутнім, оригінальним художником, а не наслідувачем (Літ. газ., 2. VI 1949, 2).
2. чого. Той, хто наслідує чиї-небудь погляди, дотримується якогось учення; послідовник. В нашій республіці є немало наслідувачів славного почину Валентини Гаганової (Ком. Укр., 7, 1962, 56); Йосип Яковлевич Магомет - один з славних наслідувачів геніального перетворювача природи [І. В. Мічуріна] (Минко, Повна чаша, 1950, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наслідувач | наслідувачі |
Родовий | наслідувача | наслідувачів |
Давальний | наслідувачеві, наслідувачу | наслідувачам |
Знахідний | наслідувача | наслідувачів |
Орудний | наслідувачем | наслідувачами |
Місцевий | на/у наслідувачі, наслідувачу, наслідувачеві | на/у наслідувачах |
Кличний | наслідувачу | наслідувачі |