нахваляння
НАХВАЛЯННЯ, я, с ., розм. Дія за знач. нахвалятися. - Я ж вас, тату, поборю.. - Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку (Тют., Вир, 1964, 234); Лец-Отаманів, борсаючись у думках, згадав, нарешті, базікання Богині про нахваляння селян (Панч, І, 1956, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нахваляння | нахваляння |
Родовий | нахваляння | нахвалянь |
Давальний | нахвалянню | нахвалянням |
Знахідний | нахваляння | нахваляння |
Орудний | нахвалянням | нахваляннями |
Місцевий | на/у нахвалянні | на/у нахваляннях |
Кличний | нахваляння | нахваляння |