націлений
НАЦІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до націлити. Зенітники стояли на мосту біля своїх націлених у небо гармат (Перв., Дикий мед, 1963, 155); Націлений Гавриченком на прорив загін єдиним духом покрив віддаль на зближення (Кач., Вибр., 1953, 316); Він волів би не потрапляти в місто Дорнау, але туди вели його власні, далеко націлені плани (Собко, Запорука.., 1952, 21); // націлено, безос. присудк. сл. - Не будемо вдаватись в побутові подробиці фактів, бо самі факти виглядають так чи інакше залежно від того, куди їх націлено (Довж., І, 1958, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | націлений | націлена | націлене | націлені |
Родовий | націленого | націленої | націленого | націлених |
Давальний | націленому | націленій | націленому | націленим |
Знахідний | націлений, націленого | націлену | націлене | націлені, націлених |
Орудний | націленим | націленою | націленим | націленими |
Місцевий | на/у націленому, націленім | на/у націленій | на/у націленому, націленім | на/у націлених |