ненадійний
НЕНАДІЙНИЙ, а, е. 1. Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. - Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю. А решта - дуже ненадійний народ (Головко, II, 1957, 548); [Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік - Іван Виговський, лжець та інтриган (Дмит., Навіки.., 1950, 33); // у знач. ім. ненадійні, них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь. Іван умів завчасно віддалити ненадійних (Кол., Терен.., 1959, 44); // На якого не можна покладати які-небудь надії. - А чого це не чути веселих пісень та дзенькоту чарок? - На вас чекали, - одказала Варя. - А для чого ж на мене чекати? Я гість ненадійний, непосидючий (Ткач, Плем'я.., 1961, 172).
2. Який викликає сумнів, побоювання щодо своєї міцності, якості і т. ін.; неміцний. Не можуть такі ненадійні турбіни стояти на наших.. станціях (Собко, Біле полум'я, 1952, 164); Вештався [Юрко] навколо машини, перевіряючи стан своїх ненадійних скатів (Добр., Тече річка.., 1961, 121); Почалася відлига, крига на Сир-Дар'ї стала ненадійною і до Раїма можна було добратися лише удосвіта, коли за ніч підмерзало (Тулуб, В степу.., 1964, 364); // Який не може забезпечити, гарантувати успіх, досягнення певної мети і т. ін. Повір мені, що для цих ран дуже ненадійні ліки - дзвіночки конвалій (Донч., VI, 1957, 588); Ненадійний захист.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ненадійний | ненадійна | ненадійне | ненадійні |
Родовий | ненадійного | ненадійної | ненадійного | ненадійних |
Давальний | ненадійному | ненадійній | ненадійному | ненадійним |
Знахідний | ненадійний, ненадійного | ненадійну | ненадійне | ненадійні, ненадійних |
Орудний | ненадійним | ненадійною | ненадійним | ненадійними |
Місцевий | на/у ненадійному, ненадійнім | на/у ненадійній | на/у ненадійному, ненадійнім | на/у ненадійних |